Європейська комісія ініціює ратифікацію скандальної Стамбульської конвенції на рівні Європейського Союзу. Хоча багато держав-членів ЄС вже її ратифікували, однак є частина таких, де документ сприймається неоднозначно чи взагалі визначається як небезпечний.
Проти конвенції виступили низка східноєвропейських держав. Польща 5 років тому хоча і ратифікувала її, однак з певними обмеженнями, щоб узгодити визначення й терміни з національним законодавством (і навіть це рішення отримало чимало критики з боку консервативної громадськості). В свою чергу, Болгарія, Хорватія, Чехія та ще низка держав не ратифікували її взагалі. А-от парламенти Угорщини та Словаччини нещодавно проголосували проти конвенції про запобігання та протидію насильству над жінками.
Визнання Стамбульської конвенції на рівні ЄС може бути ще одним важелем тиску на тих членів, громадяни яких переважно не поділяють цінності, закладені в основу документу. Попри пропагандистські закиди ототожнення відмови ратифікації зі схваленням домашнього насильства, небезпека документу криється в конкретних ідеологічних штампах, яких в документі достатньо. Стамбульська конвенція ігнорує об’єктивні причини насильства, та шукає його першоджерела в традиційних ґендерних ролях і “ґендерній нерівності”. Це не лише спотворює оцінку об’єктивної дійсності, але й формує негативний образ традиційної сім’ї, яка постає місцем небезпеки і гноблення.
Проти Стамбульської конвенції висловлювалися і релігійні діячі, адже сфера її поширення прямо стосується християнського погляду на стать і сім’ю. Єпископи країн Центральної Європи закликали відмовитись від конвенції під час спільної зустрічі у Братиславі, аргументуючи це тим, що угода накладає рішення, що суперечать традиціям країн регіону.
Усвідомлюючи небезпеку від примусового приєднання до настільки ідеологізованого законодавства, християнські та просімейні організації з різних країн ініціювали збір підписів за петицію до Президента Європейської Комісії Урсули фон дер Лейен з вимогою офіційно вийти з плану ратифікації Стамбульської конвенції.
“Конвенція має надзвичайно ідеологічний характер. Вона антагонізує суспільство, вводячи елемент гендерної боротьби, і, як наслідок, призводить до деконструкції сім’ї та соціальних норм, заснованих на прийнятті відмінностей між жінками та чоловіками. ” – йдеться у петиції (підписати її можна за посиланням https://stopgenderconvention.org/uk/).
Означені проблеми є загрозою і для України. Дискусія щодо ратифікації Стамбульської конвенції триває вже багато років. Найближче до ратифікації парламент підійшов 2018 року, однак тоді депутати розділили заходи щодо протидії домашньому насильству та ідеологічний вміст, пов’язаний із ґендерною теорією. Так народився національний закон щодо запобігання домашньому насильству, який є альтернативою Стамбульській конвенції.
Та ліволіберальні лобісти не зупинилися і систематично намагалися тиснути на владу, щоб українське законодавство поповнилося саме ідеологізованими нормами. Нещодавно петиція в підтримку конвенції набрала необхідну кількість голосів. Президент Володимир Зеленський позитивно оцінив її та пообіцяв внести відповідний законопроект до парламенту, щоб її ратифікувати.
Альтернативну петицію ПРОТИ ратифікації Стамбульської конвенції можна підписати за посиланням:
https://petition.president.gov.ua/petition/97214
Джерела: http://adfinternational.org/wp-content/uploads/2018/03/ADF_INT_IstanbulConvention_Brief_20180315.pdf