27 серпня 1652 року Радзивіллівське місто Слуцьк відновило магдебурзьке право

27 серпня 1652 року Радзивіллівське місто Слуцьк відновило магдебурзьке право. Слуцьк був першим серед приватновласницьких міст ВКЛ, яке отримало такий привілей на самоврядування ще за Олександра Олельковича у 1441 році, але через 60 років втратило його.

Перші відомості про протестантів у Слуцьку датуються 1535 роком, коли Слуцький князь Юрій Олелькович виділяє землю під будівництво лютеранської церкви. Кірха призначалася спочатку для німецьких поселенців, але пізніше лютеранством зацікавилися і міщани. Сини Олельковича Олександр і Симон після навчання в Європі також зацікавилися Реформацією і в 1587 році на прохання городян в Слуцьку була зведена кальвіністська церква.

Справжній розквіт протестантська громада Слуцька пережила у XVII столітті. У 1600 р. Софія Олелькович, єдина спадкоємиця Слуцького і Копильського князівств, стала дружиною віленського каштеляна Януша Радзивілла, щирого кальвініста, представника Біржанскої лінії Радзивіллів. Князь Януш після смерті свого батька, Криштофа Радзивілла Перуна, став головним покровителем протестантської громади Великого Князівства і активно виступав проти політики Сигізмунда III, який намагався всіляко обмежити права протестантів і православних. Завдяки зусиллям Януша Радзивілла і його нащадків Слуцьк став острівцем релігійної терпимості в Речі Посполитій XVII ст. Гнані з інших місць країни протестанти знаходили надійний притулок в Радзивіллівському Слуцьку і чимало послужили причиною його процвітання.

У 1617 році Радзивілли побудували новий кальвіністський збір разом з кальвіністської школою, яка була перетворена Криштофом Радзивіллом у гімназію. Слуцька гімназія стала вищим навчальним закладом для протестантів ВКЛ, яка відправляла потім випускників для продовження освіти в кращі протестантські університети Європи.

З 1648 року Богуслав Радзивілл зробив місто своєю основною резиденцією, спорудивши неприступну фортецю. Саме він і відновив магдебурзьке право міста, щоб заручитися підтримкою міщан в неспокійний час воєн з козаками і московитами. Збереження в місті релігійного миру сприяло тому, що протестантсько-православний Слуцьк став єдиним з міст Великого Князівства Литовського, яке не було захоплене московським військом в 1655 році. Московити досягли Бреста і Вільно, але Слуцьк тримався.

Традиції Реформації збереглися в місті й далі, так як у 1664 р. Богуслав не дозволив єзуїтам заснувати в місті свою місію. У 1672 році до міста була перевезена протестантська друкарня Біржанских Радзивіллів. Людвіка Кароліна Радзивілл передала друкарню Євангельсько-реформатському Синоду і видала привілей, в якому оголошувала в своїх містах і маєтках свободу віросповідання для протестантів і православних.

Тільки після її смерті для Слуцька настають несприятливі часи, але протестантська віра збереглася в Слуцькому районі, і на початку ХХ століття слуцькі баптисти проводили свої перші богослужіння в прихованому кальвіністському зборі. Слуцька баптистська церква швидко зростала до приходу більшовиків. Після краху комуністичного режиму слуцькі протестанти продовжують традиції своїх попередників.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In

Отримуйте найсвіжіші матеріали на імейл!

* indicates required