Ісус сказав до своїх учнів: ВИ СІЛЬ ЗЕМЛІ. Мт. 5:13
У солі є 2 основні функції:
-По-перше: Давати смак
-По-друге: Зберігати їжу від псування.
Активна присутність віруючих людей у суспільному житті провадить до того що:
-По-перше: Культура має «смак», у неї є ідеали та розуміння, що є добро та що є зло.
-По-друге: Культура має імунітет, вона зберігається від процесів псування, морального розкладу, які ведуть до смерті культури та суспільства.
Ми живемо в час стрімких суспільних преображень. Західна цивілізація, побудована на християнських цінностях, поступово відходить від християнства та стає секулярною, язичницькою, безбожною. Особливу кризу переживають сімейні цінності та інститут родини, атакований з різних сторін сексуальною революцією.
Необхідно задати собі питання – де є причина цього морального розкладу? Століттями саме християнська «сіль» була натхненням для західної цивілізації та давала силу для розвитку, а сьогодні ця цивілізація переживає свій духовий і моральний занепад. Може причина кризи саме в солі? Що могло трапитись з сіллю?
Історія християнства свідчить, що є три позиції, які християни можуть займати у відносинах до світу. Три богослов’я, які визначають християнську місію в суспільстві:
Церква приймає для себе світські стандарти культури. Френсіс Шейфер так ії охарактеризував: «Ліберальна теологія – це гуманізм, виражений релігійними термінами». Ліберальні християни часто не вірять в найбільш основні біблійні істини, такі як: воскресіння Христа, богонатхненість Святого Письма чи актуальність 10 заповідей для сучасної людини. Ліберальні церкви приймають сексуальну революцію – все більше ліберальних протестантських деномінацій Європи чи Америки благословляють гомосексуальні «шлюби».
Ліберальне християнство – це сіль, що згубила свою силу. Її смак не відрізняється від смаку секулярної культури. Така церква не спроможна допомогти цьому світу…
Представники цієї позиції ділять сфери життя на духовні та недуховні. Виходить – у світі є справи, які цікаві Богу, та справи, які Бога не цікавлять. У колі Божих інтересів є церква: церковні служіння, євангелізація, молитва, мораль членів церковних громад. Але такі справи як праця ,бізнес , фінанси або мистецтво, політика і закони – це світські, плотські справи, які Богу не цікаві та Його не торкаються.
Представники такої позиції, хоча є людьми набожним і благочестивими, як сільничка з закритою кришкою, – дірки не попадають одна на одну і хоча сіль всередині хороша, навіть є рух, але на жаль, ця сіль не виходить поза стіни церкви-сільнички. Така теологія теж не спроможна змінити цей світ, оскільки дорогоцінний скарб – Істина Слова Божого і реальність Його Царства – залишається всередині Церкви і є закритою для суспільства.
Залишимо ліберальну теологію, оскільки вона очевидно є еволюційним, м’яким переходом людей від Християнства до агностицизму чи атеїзму. Розберемо позиції теології ізоляції. Чи дійсно Біблія не говорить нічого про працю, бізнес та фінанси? У Старому Заповіті є безліч текстів саме на цю тему. Бізнес – це найбільш популярна тема приповістей Ісуса. Чи Біблія нічого не говорить про мистецтво? А псалми Давида – чи ж це не поезія, накладена на прекрасну музику? Одежа священиків, внутрішність храму – це ж справжнє мистецтво. З приводу політики – більшість старозавітних текстів можна однозначно рахувати, що говорять про політичні процеси. Царі та їх поведінка, війни, міждержавні союзи, питання свободи і державотворення, моральні питання, які дотичні до соціальних сфер – все це найбільш популярна тема, яку розвиває Старий Заповіт. З точки зору римлян, перші християни терпіли гоніння в римській імперії саме з політичних причин – вони відмовлялись бути лояльними перед державою, не хотіли поклонитись імператору.
Саме наведені вище позиції стали пануючими серед протестантських церков континентальної Європи і вони несуть відповідальність за дехристиянізацію Західної культури.
Це позиція християн, які бачать Бога Господом всієї реальності та знають, що в Царстві Божому є праведні стандарти для всіх сфер життя, як окремої людини так і цілого суспільства.
В Пс.23:1 читаємо: «Господня земля та все, що ії наповнює»
Бог – Автор всього, шо існує, єдиний Законодавець та Владика всього, що існує. Він відкрив людям Свій світогляд, принципи і цінності через Біблію. Завдання Церкви – явити світу ці Божі стандарти праведності у всіх сферах життя особистості і суспільства.
В Єзекіїля 47. Ми бачимо образ храму, з якого витікає жива вода:
«Вода Його зі святині виходить і буде жити все, куди пройде цей потік» Єз.47
Це образ Церкви, в якій життєдайна вода не просто знаходиться всередині, але виливається із Церкви та приносить життя і оздоровлення для всієї землі.
Ця теологія Реформації в новітній час була найбільш розвинутою і поширеною в Британії і в Сполучених Штатах Америки, що на мою думку, визначило здоров’я та впливовість англосаксонського християнства майже до наших днів.
Події останніх років в Україні створили запит на цінності в суспільному житті. Для Церкви – це справжній виклик та одночасно неймовірні можливості впливати на суспільство через біблійні стандарти праведності в різних сферах його життя. Але перед українською Церквою стоїть вибір, яку теологію своєї місії у світі вибрати, і згідно з якою парадигмою розвивати свої відносини з суспільством?
Церква може бути сіллю для землі лише у випадку, коли залишається вірною всьому, що написано в Біблії та бачить всі сфери суспільства полем своєї місії.
