22 січня 565 року за наказом візантійського імператора Юстиніана був заарештований візантійський патріарх Євтихій.
Народжений у Фрігії близько 512 року Євтихій став відомий як людина, яка двічі ставала візантійським патріархом. Його духовний шлях почався з прийняття чернецтва в одному амасійських монастирів, коли Євтихію було близько 30 років. Надалі він стає архімандритом, тобто керівником цих монастирів і здобуває прихильність константинопольського патріарха Міни.
Після смерті Міни в 552 році Євтихій вперше стає патріархом візантійської церкви при імператорі Юстиніані Великому. При ньому в 553 році відбувся П’ятий Вселенський собор, який засудив різні єресі всередині Церкви. Однак в подальшому погляди Євтихія почали розходитися з переконаннями візантійського імператора Юстиніана, який підтримав секту автардокетів, які вважали, що тіло Христа на землі не мало страждань, так як було нетлінним. Євтихій вважав, що це вчення не має ніякого обґрунтування в Писанні, але Юстиніан наполягав на підпорядкуванні патріарха цьому вченню. У цьому протистоянні можна помітити боротьбу духовної та світської влади в Візантії.
Оскільки Євтихій не підкорився, то 22 січня 565 року був заарештований і відправлений до монастиря неподалік від Халкедону. Через вісім днів Юстиніан скликав суд, який звинуватив Євтихія у використанні мазей, споживанні «ніжного м’яса» і довгих молитвах. Євтихій відмовився з’явитися перед судом, оскільки вимагав суду канонічного в присутності свого духовенства і в гідності патріарха. Засуджений заочно патріарх був позбавлений свого статусу і спрямований у свій старий монастир, де провів 12 років.
У 577 році він знову був покликаний на служіння патріарха імператором Юстином II, за бажанням жителів Константинополя, що свідчить про його духовний авторитет. Євтихій прослужив ще 5 років патріархом і помер в пасхальну неділю у віці 70 років, у 582 році, а його життя було ґрунтовно описане його учнем і секретарем Євстафієм Константинопольським.
Зображення: upload.wikimedia.org
#християнство_в_історії