Реформація – рух за повернення Церкви і суспільства до біблійних стандартів – почалася в 1517 році виступом Мартіна Лютера проти індульгенцій. Але саме Жан Кальвін забезпечив майбутнє Реформації. Він став основним євангельським богословом свого часу і зміг дати цілісне вчення, засноване на Слові Божому і здатне охопити всі сфери життя людини.
Перші кроки
Жан Кальвін народився 10 липня 1509 в Нойоні, розташованому в 100 км на північ від Парижа. Він почав навчання в Паризькому університеті на богослова, але потім, за бажанням батька, отримав освіту юриста в Орлеані і Бурже. У 1533 Кальвін пережив справжнє покаяння. Ось як він згадував цю подію:
Оскільки я був надзвичайно відданий папським забобонам і ніщо не могло витягнути мене з цієї трясовини, Бог раптовим зверненням підпорядкував мій розум, щоб він став здатним до навчання. Коли в результаті цього я відчув сильне прагнення до істинного благочестя, я загорівся таким бажанням зростати в ньому, що всі інші заняття я відсунув убік, хоча і не залишив їх повністю. Не минуло й року, як усі, спраглі чистого вчення, прийшли вчитися до мене, лише новачка у цій справі.
У Парижі Кальвін зустрічається з іншими молодими людьми, які поділяють ідеї Реформації, поширює в місті євангелізаційні трактати. 1 листопада 1533 новий ректор Паризького університету Ніколя Коп виступив з промовою перед студентами та викладачами, в якій закликав жити відповідно до Євангелія.
В результаті Коп і його найближчі друзі, в тому числі Кальвін, були змушені тікати з міста. Незабаром після цього Кальвін відвідав вісімдесятилітнього Лефевра д’Етапля, зачинателя реформаційного руху у Франції, який пророкував йому: “Ти обраний знаряддям Господа. Через тебе Господь затвердить в нашій країні Царство Своє”.
У жовтні 1534 безліч плакатів з критикою католицького вчення були розвішані по всьому Парижу, один з них – на дверях королівської спальні. Король Франциск І був в люті і почав жорстокі переслідування послідовників євангельських християн. Багато друзів і знайомих Кальвіна було спалено на вогнищі за свою євангельську віру. Кальвін покинув Францію і зупинився в Базелі, де присвятив себе богослов’ю і написанню книг.
Жан Кальвін залишив надзвичайно велику письмову спадщину. Його праці дали систематичне богословське обґрунтування протестантизму
Він займався підготовкою до видання Біблії французькою мовою. Там же в 1535 році він закінчив перший варіант своєї головної праці – «Наставлянь в християнській вірі». Кальвін писав цю книгу, щоб «своїм спростуванням злісних звинувачень захистити ображену честь моїх братів, смерть яких була дорогоцінна перед Господом».
Знехтуваний проповідник
У 1536 році він попрямував до Страсбурга, але військові події змусили його їхати в об’їзд через Женеву. Женева щойно прийняла Реформацію, однак це було зроблено, насамперед, з політичних мотивів. «Шукали ідолів і їх спалювали, і в цьому була вся реформація. Всюди панував хаос», – згадував пізніше реформатор. Кальвін планував зупинитися там тільки на одну ніч, але Гійом Фарель, що присвятив себе проповіді Євангелія серед женевців, знайшов його і закликав допомогти справі Реформації в Женеві.
Коли Кальвін почав відмовлятися, кажучи, що він більше вчений, ніж проповідник, і швидше бачить себе в написанні книг, ніж у роботі з людьми, Фарель сказав: «Це відмовки на користь своїх занять. Але від імені Всемогутнього Бога проголошую тобі: Бог прокляне твої труди, якщо ти відмовиш у допомозі справі Божій і будеш більш піклуватися про свої справи, а не про Христа». Кальвін погодився залишитися.
Свою діяльність в Женеві Кальвін почав з видання Женевського сповідання віри та катехізису. Сповідання, яке за думкою Кальвіна, мали підписати всі громадяни Женеви, починалося словами: «Перш за все підкреслюємо, що нашим прагненням є поведінка у відповідності зі Священним Писанням, яке тільки одне є стандартом віри і релігії».
Кальвін ніс служіння в Женеві протягом двох років. У 1538 Кальвін і Фарель були вигнані з Женеви за відмову допустити до хлібопереломлення відлучених і за проповідь всупереч забороні міської ради. «Якби ми служили людям, ми б мали тепер нікчемну плату, але ми служимо великому Богові, Який нагородить нас щедро», – сказав Жан Кальвін, коли йому повідомили, що він повинен покинути Женеву протягом 72 годин.
Кальвін і Фарель покидають Женеву
Роки становлення
Кальвін виїхав до міста Базель, де мав намір продовжити свої наукові заняття. Проте цьому не судилося здійснитися. Мартін Буцер запросив його приїхати в Страсбург, щоб стати пастором невеликої громади французьких біженців. Кальвін відмовлявся, поки Буцер не став йому погрожувати прикладом Іони.
Незважаючи на бідність, роки, проведені в Страсбурзі, були одними з кращих в житті Кальвіна. Він зав’язав хороші відносини з Буцером та іншими реформаторами і отримав можливість організувати життя ввіреної йому церкви так, як це бачив в Біблії. У віці 30 років Кальвін почав замислюватися про одруження. Коли друзі почали пропонувати різні кандидатури, він написав: «Єдина краса, яка приваблює мене, це краса жінки благочестивої, жертовної, не уїдливою, економної, терплячої, якій я зможу довірити турботу про моє здоров’я».
Ці очікування повинна була виправдати вдова одного анабаптиста, який приєднався до церкви Кальвіна. У серпні 1540 Гійом Фарель повінчав Жана Кальвіна та Іделетту Штордер. На жаль, їх сімейне життя не було довгим. Коли 1549 року Іделетта померла, реформатор дуже важко переживав це. Через багато років у своїх листах він писав про рану і печаль, яку залишила в його душі ця втрата.
Поки Кальвін перебував у Страсбурзі, церква в Женеві скочувалася все нижче і нижче. Зрештою, в 1540 році магістрат в розпачі попросив Кальвіна повернутися. Реформатор спочатку відмовився, але «серйозний і свідомий погляд на мої обов’язки взяв верх і привів до рішення повернутися до стада, з якого я був вирваний, але Господь – свідок, з яким сумом, сльозами, великим занепокоєнням і відчаєм я зробив це».
