Раціоналісти модерну вважали, що людський розум може осягнути істину, раціональну, одну і загальну для всіх. Потрібно побудувати суспільство у злагоді з цією істиною, і всі будуть щасливі. Вважалося, що суспільство еволюціонує, прогресує і скоро будуть вирішені всі проблеми.
Ідеологія модернізму претендувала на володіння єдиною раціональною істиною і тому сприймала релігійний світогляд як ворожий. Крах модернізму був катастрофою претензії на володіння однозначною раціональною істиною. Релігія стала сприйматися як світогляд і досвід, що володіє такими ж правами на істину, як і модерна наука. Крах ідеалів модерну в принципі дозволив християнству вільно розвиватися як релігії любові.
Еліта епохи постмодерну вільна від ворожих релігії забобонів епохи модерну. Однак вона піддається на спокусу ідеологією постмодернізму. Зауважу, що потрібно розрізняти епоху постмодерну як інформаційне суспільство та ідеологію постмодернізму як нав’язувані суспільству лівацькі ідеї. Небезпека для релігії полягає не у самій епосі — вона сприятлива для місіонерства та прийняття релігії. Небезпека походить від ідеології постмодернізму. Основні риси ідеології постмодернізму так само ворожі християнству, як і ідеологія модернізму, але з протилежними акцентами.
Потрібно розрізняти епоху постмодерну як інформаційне суспільство та ідеологію постмодернізму як нав’язувані суспільству лівацькі ідеї.
Модернізм претендував на істину і заперечував претензії релігії на істину, а постмодернізм заперечує всяку істину і можливість існування істини взагалі. Постмодерністи відкидають християнство на тих же підставах, на яких вони відкидають модернізм з його науковим раціоналізмом. Християни і модерністи вірять в істину, хоча по-різному її представляють. Постмодерністи взагалі не вірять, що можлива хоч якась істина.
Модернізм претендував на істину і заперечував претензії релігії на істину, а постмодернізм заперечує всяку істину і можливість існування істини взагалі.
Залишається загадкою, що виявиться більш терпимим до християнства — модернізм чи постмодернізм. Сьогодні постмодернізм молодий та агресивний — як модернізм у часи Французької революції. Може з часом постмодернізм охолоне у своїй боротьбі з релігією — як здебільшого охолов модернізм після сплеску Французької революції?
