Видатні соціальні реформатори та борці за соціальні права

Боротьба з бідністю,
заборона дитячої праці

Англія

Майкл Садлер

(1780–1835)

Англійський економіст і парламентарій. Будучи ревним християнином, він боровся з бідністю і виступив на захист дітей від трудової експлуатації. Завдяки його зусиллям англійський парламент прийняв закон, який регламентував використання дитячої праці на виробництві.

Ентоні Ешлі Купер

(1801–1885)

Англійський політичний діяч, соціальний реформатор, президент Британської та закордонної біблійної асоціації. Разом з Майклом Садлером працював над поліпшенням умов праці соціально незахищених категорій населення. Також особливого значення надавав охороні здоров'я психічно хворих та створенню шкіл для бідних дітей.

Георг Мюллер

(1805–1898)

Англійський проповідник німецького походження. Належав до общини Плімутських братів. Був засновником мережі сиротинців для бідних дітей. Завдяки йому більш ніж 10 000 сиріт отримали власний дім, виховання і освіту.

Вільям Бут

(1829—1912)

Англійський методистський проповідник, який заснував Армію спасіння – організацію, покликану проповідувати Євангеліє і надавати соціальну допомогу нужденним у Лондоні. Сьогодні це міжнародна релігійна і благодійна організація, діяльність якої охоплює 127 країн світу: вона допомагає безпритульним, людям похилого віку, людям з інвалідністю, ВІЛ-інфікованими, засудженим та ін.

Реформа
пенітенціарної системи

Англія і США

Джон Говард

(1726—1790)

Лікар-епідеміолог, юрист і перший в Англії тюремний реформатор. Його виступи в англійському парламенті стали поштовхом до реформи пенітенціарної системи спочатку в Англії, а потім і в багатьох європейських державах. Будучи переконаним кальвіністом, вважав, що праця, дисципліна і релігійне виховання є запорукою успішної реабілітації засудженого.

Елізабет Фрай

(1780—1845)

Англійська соціальна активістка, вірянка церкви квакерів. Вплинула на реформування тюремної системи Англії, завдяки їй було покращенно умови утримання жінок, запроваджений жіночий нагляд за ув'язненими жінками, проведена нова класифікація злочинів, створенні умови для задоволення релігійних, культурних потреб засуджених.

Чарльз Колсон

(1931—2012)

Християнський діяч, американський політик. Засновник «Тюремного братства» — організації, яка займається проповіддю Слова Божого в місцях позбавлення волі та надає різнобічну допомогу ув’язненим,їхнім сім'ям і жертвам.

Аболіціонізм

Англія

Джон Ньютон

(1725–1807)

Капітан англійських невільничих суден, що пережив релігійне навернення, став англіканським священнослужителем і активним прихильником аболіціонізму. Автор відомого християнського гімну Amazing Grace.

Томас Кларксон

(1760–1846)

Британський громадський діяч, диякон англіканської церкви, все життя разом з Вілберфорсом протидіяв рабству і работоргівлі. Засновник Товариства боротьби за скасування работоргівлі. В останні роки життя активно виступав проти работоргівлі в усьому світі, зокрема в США.

Вільям Вілберфорс

(1759–1833)

Британський політичний діяч, відомий тим, що очолював парламентську кампанію проти работоргівлі протягом декількох десятиліть. Його діяльність привела до того, що 25 березня 1807 року набрав чинності прийнятий парламентом закон про заборону работоргівлі. Вілберфорс також заснував «Товаристов боротьби з розпустою» задля протистояння негативному впливу атеїстичних ідей Французької революції і розповсюдженню біблійних норм в житті британського суспільства.

Сполучені Штати Америки

Джон Джей

(1745–1829)

Американський державний діяч, батько-засновник США, перший голова Верховного суду США, віруючий протестантської Єпископальної Церкви США і президент Американського Біблійного товариства. На посаді губернатора штату Нью-Йорк двічі безрезультатно намагався провести через голосування закон про звільнення рабів, але на третій раз здобув волю для всіх рабів свого штату.

Таддеуш Стівенс

(1792–1868)

Американський політик, один з керівників фракцій радикалів у Республіканській партії в 1860-х роках. Був ярим противником рабства та дискримінації щодо афроамериканців. Він також виступав за надання загального виборчого права всім американським громадянам, включаючи афроамериканців та жінок. На могильній плиті цього діяча згадується, що головна ціль його життя полягала в проповіді рівності людини перед Творцем.

Вільям Ллойд Гаррісон

(1805–1879)

Засновник «Американського товариства боротьби з рабством», борець за права жінок. Сформулював принципи ненасильницької боротьби, але напередодні Громадянської війни змінив свої погляди і підтримав Авраама Лінкольна. Гаррісон видавав в Бостоні газету «Ліберейторе» ( «Визволитель»), що стала основною трибуною аболіціоністського руху. За безкомпромісний стиль «моральної пропаганди» його назвали «бостонський Єремією».

Бенджамін Ланді

(1789–1839)

Борець проти рабства, видавець антирабовласницької газети «Дух загального визволення», квакер.

Джеремія Томпсон

(1784 — 1835)

Квакер, аболіціоніст, судновласник. Був офіцером Нью-Йоркського Гуманного Анти-Місіонерского Товариства (англ. New York Manumission Society), діяльність якого була спрямована на визволення рабів. Товариство також займалося освітою чорношкірого населення.

Авраам Лінкольн

(1809–1865)

Один із основоположників республіканської партії, обраний 16-м президентом США. Основною ціллю його президенства стала відміна рабства і возз’єднання американської нації. Під час громадянської війни очолював Армію Півночі у боротьбі проти рабовласницьких штатів Півдня. Завдяки йому була прийнята 13-та поправка до Конституції США, яка скасовувала рабство.

Гаррієт Бічер-Стоу

(1811–1896)

Відома американська письменниця, дочка протестантського священника, авторка знаменитого роману “Хатина дядька Тома”, у якому висвітлена жахлива доля негрів-рабів. Роман схилив громадську думку до необхідності ліквідації рабства.

Мартін Лютер Кінг

(1929–1968)

Американський баптистський проповідник і лідер руху за громадянські права 1960-х років. Його політичні зусилля призвели до викорінення расової сегрегації в США. Він переймався не тільки расизмом, але й безробіттям, голодом й бідністю.

Герріт Сміт

(1797–1874)

Американський політичний діяч, член Республіканської партії, відомий своєю непримиримою позицією щодо рабства. Він також був прихильником «сухого закону» та надання жінкам політичних прав. Будучи противником земельної монополії, він подарував 50 гектарів землі малозабезпеченим сім’ям.

Чарльз Самнер

(1811–1874)

Американський політик, лідер антирабовласницьких сил в Массачусетсі і лідер радикальних республіканців в сенаті Сполучених Штатів під час Громадянської війни в США. Виступав за скасування всіх дискримінаційних законів, у тому числі, був за надання виборчого права чорним чоловікам. Також впроваджував реформу в'язниць та шкільних установ.

Коментар

Політичні та громадські організації, які протистояли рабовласництву, утворили в 1854 році Республіканську партію, одним із засновників котрої був Авраам Лінкольн. У травні 1860 року Республіканська партія прийняла рішення висунути Авраама Лінкольна кандидатом у президенти США. На той час електоральною базою республіканців і осередком боротьби з рабством були північні штати, заселені здебільшого колоністами, які шукали релігійною свободи в Новому Світі. На цих землях рабства не існувало. Натомість південні штати були рабовласницькими, тут переважало номінальне християнське населення, яке належало до Єпископальної церкви.
Ситуація поступово змінювалася у зв’язку з секуляризацією великих міст півночі і зміцненню консервативного християнства на півдні під впливом Південно-Баптистської Конвенції. Переломним періодом стала середина ХХ ст., коли за Демократичну партію почали голосувати секуляризовані міста півночі, а консервативний південь віддав перевагу республіканцям. З того часу сформувався так званий «біблійний пояс США» – місце проживання людей з традиційними поглядами, виборців-консерваторів. Саме з цього регіону походив видатний лідер євангельських віруючих Біллі Грем, діяльність якого пробудила громадсько- політичну активність віруючих.
Друге Велике пробудження в США 1790–1830 років породило релігійне завзяття багатьох американців, що вилилося у неабияку соціальну і суспільно-політичну активність християн. Аболіціонізм та боротьба за соціальну справедливість – це плоди пробудження в суспільній сфері.
Фактично після завершення Громадянської війни в США з рабством було покінчено, але для остаточного його усунення знадобилося ще 100 років. Можна так сказати, що Авраам Лінкольн розпочав переможний наступ аболіціоністів, а Мартін Лютер Кінг його завершив.

ПАР

Нельсон Мандела

(1918–2013)

Віруючий методистської церкви, борець проти режиму апартеїду в ПАР, який провів в ув’язненні 27 років. Вийшов на волю у 1990 році за один рік до відміни законів про апартеїд. У 1993 році нагороджений Нобелівською премією миру, а наступного 1994 року він був обраний першим чорношкірим демократичним президентом ПАР.

Американки, які боролися за права жінок,
проти рабства та алкоголю

Сполучені Штати Америки

Лукреція Мотт

(1793–1880)

Американська активістка руху за права жінок, квакер, аболіціоніст. Вчителька у квакерській школі-пансіонаті Nine Partners, штат Нью-Йорк. У 1848 році Мотт стала співорганізатором першої відкритої конвенції з прав жінок у Сполучених Штатах.

Сара Тернер Віттенмайер

(1827–1900)

Американська активістка жіночого руху і презедент першої жіночої організації в США. Очолюваний нею «Жіночий союз християнської віри» боровся за проведення різноманітних актуальних соціальних реформ та загальне виборче право. Назва її книги є красномовним вираженням її релігійних поглядів і життєвого кредо «Робота жінок для Ісуса».

Джулія Ворд Хау

(1819–1910)

Американська письменниця і поетеса, відома аболіціоністка. Автор "Бойового гімну республіки", відомої релігійної пісні часів Громадянської війни. Її перу належать численні статті на тему жіночої рівності, реформи пенітенціарної системи.

Соджорнер Трут

(1797–1883)

Чорношкіра американська аболіціоністка, народжена в рабстві, борець за права жінок, методистка. «Святий Дух кличе мене, я повинна йти», – так вона пояснила друзям своє рішення проповідувати ідеї аболіціонізму, мандруючи по країні. Також Соджорнер у своїх промовах виступала за права жінок та реформу тюремної системи.

Френсіс Елізабет
Керолайн Віллард

(1839–1898)

Американська громадська діячка, борець за права жінок. Засновниця Всесвітнього жіночого союзу християнської поміркованості (World's Woman's Christian Temperance Union). Відстоювала створення профспілок для робітників, восьмигодинного робочого дня, заходів з надання допомоги для бідних і захист дітей. Активно виступала за введення в країні «сухого закону». Була першою жінкою-деканом Північно-Західного університету в Чикаго.

Керрі A. Нейшн

(1846–1911)

Учасниця руху тверезості, відома радикальними методами захисту своїх переконань. Нейшн приходила в бари і громила там барні стійки за допомогою сокири, так вона «проповідувала тверезість». Саму себе вона називала "бульдогом, що біжить біля ніг Ісуса Христа і гавкає на те, що Йому не подобається" .

ІНШІ ВІДОМІ ПРЕДСТАВНИКИ
АНТИАЛКОГОЛЬНОГО РУХУ

Англія і США

Ернест Вілберфорс

(1840–1907)

Онук Вільяма Вілберфорса, увійшов до історії завдяки своїй активній підтримці руху тверезості, який у ХІХ ст. набув популярності в Британії і США, рятуючи багатьох робітників, що спивалися, і даючи їм надію. Очолював Товариство тверезості при англіканській церкві.

Біллі Сандей

(1862–1935)

Один з найвідоміших та найвпливовіших американських євангелістів початку ХХ століття. Його моральний авторитет відіграв ключову роль у забороні вживання алкогольних напоїв в США. Крім цього, він ввійшов в історію як стійкий захисник консервативного християнства.

Коментар

Антиалкокогольний рух викликає багато глузувань з боку наших сучасників. Особливо гостру оцінку дають лібертаріанці і їх головний теоретик, визначний економіст Мілтон Фрідман, який доводить, що подібні заборони безглузді і суперечать вільному ринку. Але оцінювати антиалкогольний рух варто не так з економічних позицій, як з морально-етичних. Адже він суттєво знизив рівень алкоголізму, який був вадою американського суспільства XIX століття.
Фемінізм, у наш час, – це деструктивний рух, який підриває традиційну соціальну структуру і моральні засади суспільства, пропагуючи ідею, в центрі якої стоїть жінка. Вони бачать світ і трактують широкий спектр проблем виключно крізь призму гендеру. Тому їх ідеологія являється вузьким, викривленим, спрощеним поглядом на реальність. Сучасні феміністки виступають в авангарді боротьби за свободу сексуальної орієнтації. Їх світогляд секулярний і часто носить антихристиянський характер, або є єретичним, як у випадку з квір-богослів’ям.

Але перша хвиля жіночого руху XIX–початку XX століть не мала нічого спільного з фемінізмом наших днів. Й взагалі термін «фемінізм» почав використовуваватися щодо жіночого руху вже на початку ХХ століття. Тому існує думка, що цей термін повинен обмежуватися сучасним жіночим рухом. У цьому є рація, зважаючи на відмінні ідеологічні мотиви боротьби за права жінок в різний історичний період. У США жінки виступали за свої права, натхненні християнськими ідеалами рівності всіх людей перед Богом, вираженими в «Декларації незалежності» 1776 року. Першою жіночою організацією став «Жіночий союз християнської віри», що переслідував мету соціальних реформ, спираючись на прикладне християнство. Вони переймалися умовами праці, алкоголізмом, бідністю, сирітством, рабством, виборчим правом жінок. Багато суфражисток були переконаними вірянками протестантських деномінацій методистів, квакерів, пресвітеріан. Можна сміливо сказати, що здебільшого у ХIX столітті жіночий рух в США мав християнську спрямованість.