Останнім часом нерідко можна почути про боротьбу зі стандартами краси, що втілюється в популярне сьогодні поняття бодіпозитиву (bodypositive) – позитивного ставлення до будь-якого типу тіла.
Колись в цій ідеї було здорове зерно. Якщо говорити відверто, то в 1990- х і 2000-х люди (особливо підлітки) справді потребували більш зваженого і здорового ставлення до власного тіла. Після сумнівних трендів 1990-х на хворобливу зовнішність та надмірну худобу (так званий “героїновий шик”) багато людей страждали від анорексії. В гонитві за стандартами тодішньої “краси” чимало молоді (особливо дівчат-підлітків) були ладні на все, щоб бути скожими включно з небезпечними маніпуляціями зі своїм тілом.
Таким чином дійсно багато людей потребували посилу про їх привабливість та нормальність не мати таку ж зовнішність, як у моделі на подіумі. До речі в церквах про це також багато говорилося, бо у багатьох людей є вроджені особливості, до яких варто спокійно ставитися, адже Бог нас такими створив.
Але від самого початку з ідеєю “прийняття себе” щось пішло не так. Не єдиними здоровими й адекватними ініціативами бодіпозитив став відомий. Скоріше навпаки: турбота про людей з інвалідністю, шрамами чи вродженими особливостями відходить на другий план, коли до справи беруться феміністки, які ідею прийняття тіла зробили політичною вимогою.
Загальну популярність ідеї бодіпозитиву знайшли в другій половині 2010-х. З того часу ми регулярно бачимо “різноманітність” тіл від рекламних бігбордів до висновків “експертів” краси. Найчастіше ця різноманітність проявляється в боротьбі із минулими західними стандартами краси. Звичайно, мова йде не лише про хворобливі тренди 1990-х, але й про попередні десятиліття, відкидаючи саму ідею краси, тавруючи здорове уявлення про естетику “патріархальними стандартами”.
За великим рахунком, бодіпозитив сьогодні зводиться до створення особливих умов і атмосфери в суспільстві, коли будь-яка зовнішність вважатиметься такою, що не потребує змін. Хтось скаже, що це і є справжня свобода розпоряджатися своїм тілом, але на практиці ми бачимо свідоме потурання і навіть пропаганду нездорового способу життя.
Ні для кого не секрет, що основним напрямком демонстрації “позитивного” ставлення до тіла є створення комфортних умов для людей з ожирінням. Проявляється це в “неетичності” стимулювання їх вести здоровий спосіб життя та формування стереотипу, що з ожирінням не потрібно боротися.
Ці лозунги не лише суперечать здоровому глузду, але є небезпечними для життя і здоров’я людей із зайвою вагою. Враховуючи той факт, що сьогодні ожиріння є однією з головних причин передчасної смерті у всьому світі, нормалізація цього захворювання стає серйозною загрозою. Таким чином, послідовники бодіпозитиву вбивають себе і підштовхують до цього інших. Під лозунгами “любові до власного тіла” поширюється ідея популярності та навіть “здоровості” ожиріння.
Одночасно з цим турбота і догляд за своїм тілом, дотримання здорового способу життя і природне прагнення до естетичності таврується як “наслідок пригноблення патріархатом”. Це не випадково, адже бодіпозитив став невід’ємним знаряддям феміністок у формуванні образу жінок, пригнічених стандартами суспільства.
І хоча вага та об’єми тіла, що вважаються привабливими, змінюються протягом всієї історії, проте завжди має бути щось об’єктивне, певний орієнтир в цих питаннях. В Слові Божому багато разів згадується ставлення до тіла, та найбільш чітко в посланні до Коринтян: “ Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?” Тому ми самі відповідаємо за стан цього храму, чи не занедбаний він, адже дуже часто це стається через гріх (лінь, самообман, нестриманість до їжі чи навіть гординя).
