Сергій Волина, один з лідерів оборонців Маріуполя, написав відкритого листа Папі Римському із закликом посприяти організації евакуації цивільного населення з оточеного міста. Він є командиром 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Белінського, яка разом з полком «Азов» та іншими підрозділами зупиняє наступ окупантів на Маріуполь.
У листі командир зазначає, що є православним, а не католиком, проте вірить Богу і в перемогу світла над темрявою. Звертаючись до Папи Римського, Волина зазначає, що не має часу описати все, що сталося в місті, проте вказує на жахливий масштаб трагедії: «Ви, мабуть, багато бачили у своєму житті. Але я впевнений, що ви ніколи не бачили, що відбувається в Маріуполі. Тому що ось так виглядає пекло на землі».
У цій війні Маріуполь став епіцентром наймасовіших розправ і системних військових злочинів. На захоплення міста росіяни кидають десятки тисяч солдатів, проте навіть у нерівному бою наші захисники продовжують триматися. В листі до Франциска Сергій Волина вказує на цинічність і безчесність ворога, який ігнорує базові норми ведення війни: «Після бомбардування драмтеатру вже ні в кого не лишилося віри російським окупантам. Донесіть світу правду, евакуюйте людей та врятуйте їхні життя від рук сатани, який хоче спалити все живе».
Ситуація з кожним днем стає дедалі складнішою. Як повідомляв командир 36-ї бригади в іншому зверненні, опублікованому Українською Правдою, у військових бункерах переховуються жінки, діти, в тому числі немовлята. Це переважно родичі військових, яких розшукують росіяни. Вже тривалий час вони знаходяться в укриттях без тепла, води та їжі.
Питання порятунку людей в Маріуполі дуже складне. По-перше, це символічне місто, яке для України є фортецею незламності військового духу, а для російської пропаганди містом, яке утримують «нацисти» та останньою перешкодою для сухопутного коридору в Крим. Окупанти мають на меті зрівняти його з землею, скидаючи 3-тонні бомби не лише на позиції військових, але й на місця укриття цивільних.
Домовлятися про евакуацію досить ризиковано, адже росіяни не виконують обіцянок, що ми добре пам’ятаємо ще з іловайської трагедії та десятків порушень режимів припинення вогню протягом останніх восьми років. Методи і цінності агресорів і оборонців різняться як світло й темрява, як добро і зло і ми щодня переконуємося, що ця війна не просто протистояння двох держав, а екзистенційна боротьба двох світів.
Джерела:
https://www.pravda.com.ua/columns/2022/04/18/7340493/
https://www.pravda.com.ua/news/2022/04/18/7340412/