До XVI століття південь Європи був економічно розвинутим регіоном, центром політичного, релігійного і культурного життя, натомість північ була периферією. Але після Реформації розташування сил на європейському континенті зазнало радикальних змін. Колись могутні католицькі держави європейського півдня почали стрімко занепадати, натомість північні країни, в яких перемогла Реформація, в умовах обмежених природних ресурсів, досягнули високого рівня життя, політичних свобод і внесли максимальний вклад в цивілізаційний розвиток людства. Рейтинги різних організацій, зокрема, Social Progress Imperative, які порівнюють країни з високим і низьким рівнем життя, підтверджують, що за такими критеріями, як умови життя, освіта, захист прав людини, медицина, санітарія, свобода вибору і слова, доступ до технологій та толерантність, лідирують Фінляндія, Данія, Швейцарія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Великобританія, Ісландія. І загалом, якщо індекс соціального розвитку співставити з конфесійними особливостями європейських країн, то найбільш розвинутими є протестантські країни, в другій десятці рейтингу розташовані католицькі країни, а найбільш відсталими є православні і мусульманські.
