Цього дня 1937 року помер філософ, журналіст, одна з ключових постатей італійського комуністичного руху Антоніо Ґрамші.
У Радянському Союзі Ґрамші вважався опортуністом, тому частина його творів була забороненою, а навіть ті роботи, які публікувалися, були ретельно процензуровані. Через це на пострадянському просторі він залишився маловідомим, хоча на Заході філософ вже багато десятиліть користується чималою популярністю.
Ще в молоді роки він став соціалістом, організовував пролетарські фабрично-заводські ради, які в той час були безпосередніми учасниками революційного комуністичного руху. З 1920 року доєднався до Комуністичної фракції Італійської соціалістичної партії та деякий час проживав в СРСР.
У період перебування фашистів при владі за свою комуністичну діяльність Антоніо потрапляє за ґрати. Саме там, в італійській в’язниці, у Ґрамші було достатньо часу, щоб обдумати і проаналізувати всі події та процеси, пов’язані як з Жовтневим переворотом, так і з долею комуністичного руху на Заході. З 1929 року Антоніо дозволили писати. За 5 наступних років перебування за ґратами (він вийшов на волю у 1934) написав немало філософських творів. Основний з них – «В’язничні зошити», видані вже після смерті автора. У «Зошитах» Ґрамші піднімає питання з багатьох суспільних сфер: філософії, політології, антропології, культурології та педагогіки.
Його роботи були предтечею ідейних основ культурної революції 1960-х на Заході. У цілому, концепція Ґрамші вмістилася в одній фразі: «потрібен комплекс інтелектуальних і духовних перетворень, те на національному рівні, що лібералізму вдалося зробити лише для блага вузьких верств населення». Антоніо Ґрамші вбачав насильницькі та революційні перетворення зверху (на зразок Радянського Союзу) як неефективні та неактуальні для європейського соціуму. Він розумів, що західне християнське капіталістичне суспільство не прийме ідеї соціалізму доки не змінить свої ідейні основи, які закладалися століттями. Він дійшов простого висновку: без знищення чи підміни основ культури і духовності, не можливо реалізувати протилежні західним капіталістичним ліві соціалістичні ідеї.
Антоніо Ґрамші багато уваги присвятив методології та послідовності бажаних для нього суспільних перетворень. Важливе місце в них надається «ненасильницькому примусу», який був по суті індоктринацією населення певними ідеями та поглядами через масову та народну культуру. Автор надає вирішальне значення «культурному ядру» суспільства – сукупності уявлень про світ і людину в ньому, про розуміння добра і зла, прекрасного та жахливого та й загалом про досвід багатьох поколінь. Ця основа, хоча і формується століттями, але все ж залишається пластичною і може піддаватися поступовому впливу. Тому вплив на культуру і став основним методом і навіть формою революції, яка охопила ширші маси, ніж Жовтневий переворот (в 1917 році революційні сили були доволі малочисельними).
Саме Ґрамші був одним з перших, хто підняв питання культури як рушія революції. Пізніше цю ідею розвинули філософи «Франкфуртської школи», які і самі стали частиною майбутніх культурних перетворень (через літературу та викладання в університетах).
Наслідки всього цього можна побачити як в революції 1968 року, так і в щоденному житті сучасних людей, де культура і спосіб життя пересічного європейця зазнав помітної трансформації та відходу від християнських засад. Хоча Ґрамші помер понад 80 років тому, проте реалізацію запропонованих ним ідей ми можемо спостерігати вже протягом останніх 50 років.