Вісь Лівий-Правий часто вважається застарілою, але вона все ж залишається найважливішою шкалою в сучасній політиці.
Існує чимало систем класифікацій політичних ідеологій, проте ми обрали схему, що базується на «теорії підкови» Жана-П'єра Фея. На нашу думку, вона дуже вдало відображає схожість ультралівої і ультраправої ідеології, в яких дуже багато спільного. Наприклад, дослідники тоталітаризму, серед яких Х. Арендт, довели схожість комуністичної системи СРСР та нацизму Третього рейху. Натомість найбільш поширена лінійна схема розташування політичних ідеологій розводить тоталітарні ідеології по різних сторонах, наче між ними існує нездолана прірва.
- Між представниками одного ідеологічного напрямку існує чимало розбіжностей. Наприклад, комуніст і соціал-ліберал – це природні конкуренти на лівому фланзі політики. Комуністи звинувачують своїх опонентів у прихильному ставленні до капіталізму і ліберальної демократії. У відповідь соціал-ліберали докоряють комуністам у розпалюванні класової ворожнечі і тоталітаризмі. Але це нюанси, в поглядах ліворадикалів і лівоцентристів більше спільного, ніж відмінного. Також ці розбіжності стираються, як тільки мова починає йти про спільного ворога – право-консерватора.
- *Класичний англосаксонський лібералізм був правоцентристською ідеологію. А континентальна ліберальна традиція, започаткована французькими Просвітниками, стояла у витоків лівих ідеологій. Тому дві ліберальні традиції стояли по різних сторонах політичного спектру. На початку ХХ століття англосаксонський лібералізм майже повністю витісняється спадкоємцем континентальної ліберальної традиції сучасним лібералізмом (соціал-лібералізм). Сьогодні більшість тих, хто називає себе лібералом є насправді соціал-лібералом, адже дотримується ворожих англосаксонському класичному лібералізму переконань: за втручання держави в економіку, штучну соціальну справедливість, моральний релятивізм. Наразі найближчою до класичного лібералізму течією є неоконсерватизм, який з 70-х років ХХ століття став провідною ідеологією Республіканської партії. У зв’язку з цим не зовсім коректно ототожнювати лібералізм з лівими й вживати ці поняття як синонімічні, як заведено в американській термінології, коли лівий ототожнюється з лібералом для означення прихильників Демократичної партії. Але якщо бути більш точним, то ідеологія «віслюків» – соціал-лібералізм (ліволіберали).
Тому на політичному спектрі з ліва зазначений соціал-лібералізм, як спадкоємець континентальної ліберальної традиції. А праворуч неоконсерватизм, як спадкоємець англосаксонської ліберальної традиції.
(Детальніше в третьому розділі та в статтях «Лібералізм, якого сьогодні бракує», «Ліві проти правих. Чи розуміємо різницю?»)
- **Серед лівих інтелектуалів існує консенсус щодо розташування націонал-соціалізму і фашизму на правому фланзі. Це пов’язано з намаганням лівих науковців відмежуватися від терору тоталітарних режимів. Однак консервативні мислителі називають націонал-соціалізм та фашизм різновидом радикальних лівих ідеології. Близькість націонал-соціалізму та фашизму з ліворадикальним крилом настільки значна, що це дає підстави поставити під сумнів саму її приналежність до правого спрямування. Погляд націонал-соціалізму на антропологію, мораль,владу, релігію, рівність, економіку, соціальну справедливість, традицію та сім’ю абсолютно лівий. Ба більше, ставлення до нації і патріотизму у них також не зовсім праве: жодна права ідеологія не ставить расове питання вище національного. Насправді, більше підстав віднести німецький націонал-соціалізм та італійський фашизм до різновиду лівого націоналізму. Існують також наукові підходи, які вказують на проблематичність розташування цих ідеологій на право-лівій шкалі. Теж слід згадати дослідників тоталітаризму серед яких Г. Арендт, З. Бжезінський, Карл Фрідріх, які доводять схожість нацистського режиму А.Гітлера та комуністичного Й. Сталіна. Хоч ці дослідження стосуються режимів, всеодно вони вказують на близькість ідей, які рухали ними.
В даному лонгріді ми оминаємо цей спір, тому виносимо нацизм та фашизм поза політичний спектр. Натомість розглянемо ці ідеології, як різновид континентальної правої традиції, в якій чимало лівих домішок. Континентальні праві тяжіють до авторитаризму, антилібералізму, антикапіталізму, соціалізму, колективізму, етатизму, радикалізму, міфологізму, секуляризму, язичництва. Цю традицію представляє ціла плеяда мислителів ідеалізму, романтизму, «народного руху», «інтегрального традиціоналізму», Консервативної революції, нових правих: Й. Гете, Ф. Гегель Й. Фіхте, Ґвідо фон Ліст, Рене Генон, Юліус Евола, Освальд Шпенглер, Карл Шмітт, Мартін Гайдеггер, Ернст Юнгер, Ален де Бенуа, Домінік Вернер.
Тому німецький націонал-соціалізм та італійський фашизм мають більше спільного з цією правою традицією і жодним чином не сумісні з англосаксонськими правими, які є прихильниками демократії, лібералізму, капіталізму, індивідуалізму, мінімальної держави, поміркованості, реалізму, християнства. Ця традиція представлена такими мислителями: Джон Локк, Адам Сміт, Едмунд Берк, Джеймс Медісон, Алексіс де Токвіль, Лорд Актон, Ерік Фегеліні, Лео Штраус, Рейнхольд Нібур, Гері Норт, Фрідріх Гаєк, Ірвінг Крістол, Норман Подгорец.
- ***Націоналізм не має власного сталого місця в політичному спектрі. Хоча для українського суспільства націоналізм і правий – це майже синонімічні поняття, через історичний антагонізм до свого найзапеклішого ворога - комунізму. Але інші національно-визвольні рухи часто підносили на свої знамена комуністичний прапор, наприклад баски, чи курди. Справа в тому, що націоналізм утверджений на базовій цінності нації. Його ключове завдання: здобути, зберегти, сформувати національну ідентичність. Це потужний об’єднавчий фактор, без якого не можлива національна держава. Однак у цієї ідеології немає чітко окресленої позиції щодо рівності, свободи, права, власності або якою має бути політична чи економічна система. Тому націоналізм поєднується з правими або лівими ідеологіями, які мають відповідь на питання, як нації будувати державу. Він сумісний, як з лібералізмом, консерватизмом - з одного боку, так із соціалізмом, комунізмом - з іншого. Незважаючи на те, що комуністична ідеологія є інтернаціональною і утверджує примат класу над нацією, це не заважає багатьом народам покладати на неї свою надію в боротьбі за національну свободу. В Україні націоналісти ідентифікують себе правими, але здебільшого їх погляди на соціально-економічну сферу є лівими, зрештою, як у всієї континентальної правої традиції. (Детальніше про різницю між правими континентальної і англосаксонської традиції читайте в третьому розділі).
- ****Фемінізм й енвайронменталізм - жіночі та екологічні рухи притримуються різних стратегій втілення своїх ідей, від поміркованих до екстремістських, тому важко їх розташувати на політичному спектрі. Якщо мова йде про Зелені партії, то вони є лівоцентристськими, а екотерористи є ліворадикалами. Варто зробити ремарку, що захист довкілля і жінок не є чимось ідеологічним. Але так як більшість природозахисних і феміністичних рухів стоять на лівій платформі, то їхня справа набуває ідеологічного забарвлення. Існують також і праві захисники природи, але це не є мейнстрімом. А жіночий рух взагалі має християнські витоки, але з часом перейшов на «лівий сторону». (Детальніше в третьому розділі).
- *****Ідеологію лібертаріанства не можна ігнорувати, тому що вона одна з найбільш впливових на сьогодні. Але її також неможливо розташувати на класичній осі правий-лівий, адже вона стоїть на непоєднуваних для них позиціях: проти втручання в економіку (ця позиція неприйнятна для лівих) та сферу особистої моралі (ця позиція неприйнятна для правих). Тому самі лібертаріанці проти класичного поділу політичного спектру на правий і лівий, адже вони не вписуються в такий формат. Щоб виправити дане непорозуміння лібертаріанець Д. Нолан створив діаграму, названу його ім’ям. Однак ми вважаємо, що ця схема є ідеологічно заангажованою, а тому використовуємо класичну шкалу оцінки політичних поглядів, у якій знайшли для лібертаріантсва місце в середині підкови: поза класичним спектром, але на перетині політичних координат для того, щоб відобразити вплив на цю ідеологію традиційних лівих і правих ідей.
